"То під якого пана ви хочете!?" - Ні, не просто запитував, а достукувався, докрикувався на Переяславській раді до серця кожного козака, кожного українця гетьман Богдан Хмельницький, жадаючи зовсім протилежної відповіді.
І отримав її. "Годі, досить мати над собою будь-якого поневолювача чи зверхника, видихнула своє бажання громада, будемо вільними й незалежними. Бо ж не для того піднялися всім миром, щоби знову засунути шию в чиєсь ярмо. Згодом Богдан Хмельницький нагадав московському послові Василю Бутурліну, що він зносився з царем "не для того, щоб робити те, що скажеш… Я з польським королем перед тим бився, щоб вернути свободу собі і козакам". Як саме чинила Росія з Україною після 1654 року, відверто й цинічно сформулював імперський очільник уряду Петро Столипін. У рапорті Сенату з приводу заснування в Москві товариства "Українська хата" він наголошував: "Така мета для української громади, з погляду російської державної влади, здається вкрай небажаною і суперечить усім починанням, які уряд здійснює щодо колишньої України". Отже, прем"єр визнає, що Україна таки була. Але що з нею слід робити? І сам дає відповідь: "Наш уряд, починаючи з ХVII століття, постійно боровся проти руху, відомого в наш час під назвою українського, що уособлює ідею ві&дродження колишньої України та облаштування малоросійського краю на автономних національно-територіальних засадах".
