У статті здійснюється релігієзнавчий аналіз розвитку міжправославних стосунків УАПЦ у 2000-х рр. Відокремлюються три вектори функціонування УАПЦ у міжправославному діалозі: УПЦ КП, УПЦ та Вселенський патріархат. Встановлено, що хоча і присутня одновекторність УАПЦ та УПЦ КП у поглядах на мову богослужіння, місце українського православ"я у світі та ряд інших зовнішньо та внутрішньоцерковних питань, через особистісні моменти діалог між цими церквами фактично не приніс жодних значних результатів і по сьогоднішній день. Розкрито, що відсутність наразі кардинальних змін в контексті діалогу між УАПЦ та УПЦ обумовлено тим, щопоряд з неодноразовим створенням тих чи інших богословських комісій, спільних виступів у ЗМІ відбуваються перехід чи захоплення УАПЦ храмів УПЦ. Доведено, що відновлення діалогу УАПЦ з Вселенським патріархом здійснювалося не стільки природньо, скільки через те, що не відбувалось жодних кардинальних змін у переговорному процесі УАПЦ з УПЦ чи УПЦ КП.
В статье осуществляется религиоведческий анализ развития межправославных отношений УАПЦ в 2000-х гг. Выделяются три вектора функционирования УАПЦ в межправославном диалоге: УПЦ КП, УПЦ и Вселенский патриархат. Установлено, что хотя и присутствует одновекторность УАПЦ и УПЦ КП во взглядах& на язык богослужения, место украинского православия в мире и ряд других внешне и внутрицерковных вопросов, но из-за личностных моментов диалог между этими церквями фактически не принес никаких значительных результатов и по сегодняшний день. Раскрыто&, что отсутствие пока реальных изменений и событий в контексте диалога между УАПЦ и УПЦ обусловлено тем, что рядом с неоднократным созданием тех или иных богословских комиссий, совместных выступлений в СМИ происходят переход или захват УАПЦ храмов УП&Ц. Доказано, что восстановление диалога УАПЦ с Вселенским патриархом осуществлялось не столько естественно, сколько из-за того, что не происходило никаких кардинальных трансформаций в переговорном процессе УАПЦ с УПЦ или УПЦ КП.
The article carries &out a religious analysis of the development of inter-Orthodox relations of the UAOC in the 2000s. Three vectors of the UAOC functioning in the inter-Orthodox dialogue are singled out: the UOC-KP, the UOC and the Ecumenical Patriarchate. It is establi&shed that although there is a one-way UAOC and UOC-KP in views on the language of worship, the place of Ukrainian Orthodoxy in the world and a number of other issues, both outside and inside, but due to personal moments, the dialogue between these ch&urches actually did not bring any significant results to date. It is revealed that the absence of real changes in the context of the dialogue between the UAOC and the UOC is due to the fact that next to many creations of various theological commissio&ns, joint statements in the media, there is a transition or capture of the UAOC of the churches of the UOC. It is proved that the restoration of the UAOC dialogue with the Ecumenical Patriarch was carried out not so much naturally as due to the fact &that there were no radical transformations in the negotiation process of the UAOC with the UOC or UOC-KP.
