"Стверджується, що творчість єдиного в історії української літератури лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка і досі залишається на маргінесах літературознавчих досліджень. Пояснюються причини такого ставлення до спадщини письменника і пропонується альтернативний стосовно наявних розвідок, тілесно-міметичний варіант аналізу його текстів на прикладі роману „Жінка його мрії”. Доводиться, що нагромадження у творі жахіть, пов’язаних з численними та жорстокими смертями персонажів-маргіналів, у діалектичний спосіб обертається з виразно маргінального штибу на поставання дискурсу, який
наснажується намаганнями заповнити екзистенціальну порожнечу".
