"Висвітлюється проблема жанрів у ракурсі надтекстових відношень. Зокрема, розглядаються функціональні можливості мідквелу як одного із жанрів, заснованих на інтертекстуальних зв’язках. З’ясовуються особливості взаємодії мідквелу Л. Толстого „Закінчення малоросійської легенди «Сорок літ», виданої Костомаровим у 1881 р.” і його претексту – повісті М. Костомарова „Сорок літ”. Зроблено висновок про те, що в повісті М. Костомарова крізь призму порушених морально-етичних проблем проглядають глибинні філософсько-теологічні питання,
суголосні з духовно-творчими пошуками російського класика. Ключовим і об’єднуючим у творах стає мотив покарання, який, проте, знаходить у текстах різне сюжетне втілення. Показано, що проблема Божої кари розв’язується письменниками по-різному, а їхні тексти утворюють своєрідну дилогію, мета якої –
продемонструвати неоднозначність й непередбачуваність законів, людського буття і дати простір читачеві для роздумів і шукань".
