"Тема Просвіти посідає особливе місце в історіософських дослідженнях Д.І. Чижевського. В його відомій праці «Гегель у Росії», що вийшта німецькою (1934) та російською (1939) мовами, російським просвітникам, безпосереднім ідейним спадкоємцям епохи Просвіти, приділено значне місце. В самій структурі книги, в поділі її на дві великі частини («Сорокові роки» та «Панування просвітництва»), втілилася ідейна та онтологічна значущість понять Просвіти та просвітництва в історіософії Чижевського. Так, якщо для російського життя 1840-х років принципово важливою та визначальною (за всього розмаїття проявів на російському грунті) була німецька ідеалістична філософія, то для 1860 - 80-х - світогляд та діяльність російських просвітників. Зупинюся більш детально на характеристиці російського просвітництва 60-х років XIX століття, яку дає в монографії Чижевський: «Характеристика “шістдесятих років” як просвітництва може зустріти заперечення, бо російське просвітництво суттєво відрізняється від усіх форм просвітництвазахідного: не лише від поміркованого просвітництва
тієї ж епохи на Заході, а й від радикальних форм XVIII століття".
