"Ми втомилися вимагати поваги до верховенства права від суддів і прокурорів, забуваючи про третього важливого гравця у трикутнику правосуддя - адвоката. Саме його чи її діяльність може бути або протиотрутою, або поживним ґрунтом недоброчесності прокуратури й суду. Адже основним каналом доступу до неправомірної вигоди для представників обох згаданих інституцій є насамперед адвокат. Стан справ в адвокатурі зазвичай не є предметом суспільного інтересу - через низький рівень правосвідомості та тотальний правовий нігілізм. У нас майже немає культури вирішення повсякденних проблем у правовий спосіб - мабуть, виною цього - довгі століття бездержавного існування, чужорідність джерел права і відсутність доступу до справедливого правосуддя. У цих історичних умовах залякування й підкуп стали ближчими, зручнішими і надійнішими інструментами реалізації інтересів, ніж право, а свавілля закону підмінило собою правовладдя. А отже, нам здається, що адвоката як провідника до права ми не потребуємо. Бо шлях до права часто скидається на шлях у нікуди. Натомість етичний адвокат посилює нашу правомочність, доступ до права і правосуддя, а отже - охороняє нашу соціальну свободу. І лише він або вона може вивести нас із порочного кола безправ"я і несправедливості."
