Розкрито контекст поняття “психологічна готовність до здійснення інновацій” з огляду на її статичний рівень, який трактується як “базовий інноваційний потенціал”, та динамічний рівень – процес “нарощування” імовірності загальної ефективності впровадження інноваційних технологій. Представлено результати анкетування слухачів-лікарів щодо їх готовності використовувати інноваційні технології у професійній діяльності. Результати проведеного дослідження засвідчили неоднорідність психологічної неготовності лікарів щодо використання комп’ютерних технологій у професійній діяльності,
різну мотивацію респондентів до застосування інноваційних технологій у медичній практиці та освітньому процесі, що визначає перспективи реалізації у закладі післядипломної освіти заходів організаційного, навчального та виховного характеру.