"У щоденникових записах В. Дрозда (вересень 1984 р.) є думка, що «наче з глибини випливала: тішся цим дивним світом зеленим, коли ще втрапиш на Землю, таке буває раз на мільйон років. А може, ми - справді прилітаємо звідкілясь на Землю, і смерті немає,і душа не знає» [1, І, 27]. Ці думки знайшли яскравий вияв у романі «Острів у Вічності». Час написання позначено 1999–2001 рр. У журналі «Березіль» роман опубліковано у № 11–12, 2001 рік. Не міг він не вразити читача. Що це - передчуття, наврочення власного кінця? У 64 роки? А забігає в сюжеті у свої ніби 80".
