"Одного разу в Донецькому техуніверситеті, де років 15 тому я працював професором кафедри промекології, студентка-заочниця складала мені іспит із екологічної безпеки, однак на жодне, навіть найпростіше запитання відповісти так і не змогла. "Візьмімо металургійний завод, - кажу я, - які в нього фактори забруднення природного середовища?" — Тривале мовчання. — "Ну що в метзаводу з димової труби викидається?" - з надією підказав я. - "Чавун!" - радісно випалила студентка. Присягаюся, це не студентський жарт, на жаль, це сувора вишівська реальність! Можливо, зараз вам її відповідь здалася смішною, але тоді я не засміявся. Я... злякався. Сам не знаю, чого, - чи то її моторошнуватої дрімучості, чи то тієї ж таки чавунної болванки, яка чомусь вилетіла із заводської димової труби й ось-ось шваркне мене по голові, і тоді я вже не зможу працювати професором (але доцентом, мабуть, ще зможу...)".
