"«Весніє. Читаю Шевченка. [...] якось дуже вже сумно стає. [...] читаю другий том, [...] якось розбуджує особливо сумний настрій. [...] Сьогодня вперше почав рисувати на тему «Вставайте, кайдани порвіте». [...] Закінчити не пощастило…», – це уривки з листів художника Василя Седляра до дружини Оксани Павленко, одної з бойчукістів, яка зуміла не тільки вижити, а й зберегти спогади, докумен-ти, в тому числі і листи Василя Седляра, що проливають світло на події того страшного періоду безжалісного тоталітарного режиму. Кінець 20-х років – неспокійні, невизначені часи. Репресії ще не настали, але тривога в суспільстві вже наростає. Саме в той час Василь Седляр починає головну пряцю свого життя – цикл ілюстрацій до «Кобзаря» Тараса Шевченка. Очевидно, ідея створення ілюстрацій до «Кобзаря», – припускає Артур Рудзицький, – виникла внаслідок спілкування з друзями, які часто навідува-лись до нього в Межигір’я. А коло спілкування Василя Седляра в той час – Лесь Курбас, Олександр Довженко, Остап Вишня, ВолодимирСосюра, Олександр Копиленко, Вадим Меллер. Саме Меллер, який у 1928-1930 рр. був худож-нім редактором Державного видавництва України (ДВУ) в Харкові, одним із перших підтримав Седляревий задум. Для цього видавництва початково і призначалися ілюстраці&ї до «Кобзаря»".
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
