"1. Тарас Шевченко – ідейний натхненник Любена Каравелова і його еталон виміру ціни літературної творчості. Оглядом зв’язку класика болгарської літератури Любена Каравелова (1834-1879) з творчістю Тараса Шевченка (1814-1861) зразково виявляється одна з найголовніших, рідкісних і особливо важливих передумов літературних абсорбцій – всебічне ознайомлення абсорбуючим поетом з творчістю абсорбованого таки «вдома» останнього. Саме такий висновок випливає із статті Любена Каравелова про книжку «Новобългарскасбирка» (Москва, 1863) оригінальних поезій і перекладів з чеської літератури («Краледворський рукопис») та з Шевченка («Тополя», «Утоплена», «Катерина», «Вітре буйний, вітре буйний!», «Нащо мені чорні брови», «Тече вода в синє море» – у розділі «Гусляр Тараса Шевченка») болгарського класичного поета, публіциста і перекладача, свого одногромадянина-соратника-діяча болгарського національного Відродження, вихованця того ж, як і Каравелов, Московського університету (1860-1864), його ж сучасника Райко Жинзифова (1839-1877), а саме такий висновок, що збірка останнього «лошо събрана» («погано зібрана») і «лошо преведена» («погано перекладена»), бо щоб зрозуміти Шевченка, підсумовує Каравелов, «трябва първо да преживееш, да престрадаш това, щото е преживея&л, престрадал Шевченко... Трябва сякоя Шевченкова песен да бъде история на една част на твоят живот, трябва да пораснеш колкото Шевченко, а това може да достигне не всеки...» («по-перше, треба пережити, перестраждати те, що пережив, перестраждав Шевч&енко... Всяка Шевченкова пісня треба щоб була частиною твого життя, треба підрости, скільки Шевченко, а це може осягнути не всякий...»; див.: Михаил Арнаудов, Любен Каравелов. Живот, дело, епоха. 1834-1879. Второ издание, Издателство «Наука и изкуств&о», София, 1972, с. 203)".
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
