Найзлободенніші заходи стосовно вивчення спадщини Тараса Шевченка. Інтерв"ю (2007 р.) з науковим співробітником Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Тамарою Носенко
"Шановна пані Тамаро, Ви, безперечно, зі мною згідні, що сьогоднішнє шевченкознавство стало окремою самостійною галуззю українознавства. Не без деякого задоволення можу ствердити, що в певній мірі й досить переконливо воно заявило про себе в Румунії, як, до речі, і в більшій чи меншій мірі в інших країнах Європи, Америки, в Канаді чи в Австралії. Найвідчутніше же шевченкознавство виявляється на батьківщині Тараса Шевченка – Україні, бо постало на тривалих і чимраз суттєвіших підходах до вивчення шевченківської спадщини. Історію дослідження спадщини Шевчен-ка підсумовано досі в таких узагальнюючих доробках, як «Шевченківський словник» (у 2-х томах, Київ, 1978) та «Шевченко і світ. Літературно-кри-тичні статті» (Київ,Вид-во художньої літератури «Дніпро», 1989). Після цих підсумовуючих, фактично, робочих «інструментів», у ближчих до сьогодні роках в Україні вважаються вагомим внеском в розвиток шевченкознавства написані згідно з естетично-сприйнятними сучасними підходами моногра-фії О.С. Забужко «Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу» (1997), В.Л. Смілянської і Н.П. Чамати «Структура і смисл: спроба наукової інтерпретації поетичних текстів Тараса Шевченка» (2000), Ю.Я. Барабаша «Коли забуду тебе, Єрусалиме... Гоголь і Шевченко. Порівня&льні типологічні студії» (2000), Л.І. Плюща «Екзод Тараса Шевченка: Навколо „Москалевої криниці”» (2000), «Тарас Шевченко. Альбом 1845 року» (2001) і ін. Надто цінними, здаються мені, укладені Вашою, пані Тамаро, установою теж свого роду найновіші ро&бочі інструменти «Путівник по фонду відділу рукописів Інституту літератури» (1999) та «Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. 1926-2001. Сторінки історії» (2003)".
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
