В останні роки активно зростає інтерес до дослідження механізмів регенерації пошкоджень нервової тканини, зокрема, й спинного мозку, оскільки його травми є досить поширеними внаслідок дорожньо-транспортних пригод, виробничого травматизму та бойових дій.Пошкодження спинного мозку призводять до втрати функціональної активності тіла нижче місця ураження, що впливає на здатність людини до самообслуговування та суттєво знижує її працездатність. Наслідки спинномозкової травми щорічно наносять значні соціальні та економічні збитки в усіх країнах світу. Розробка нових методів лікування патології центральної нервової системи потребує обов"язкової попередньої апробації їх ефективності в експериментах in vitro та in vivo. Саме тому пошук та створення оптимальної комплексної моделі травми спинного мозку на тваринах, яка б максимально відповідала цілісній картині пошкодження, характерного реальним умовам у людей, є актуальним завданням сучасної нейрофізіології. Такі моделі можуть бути використані, в першу чергу,для більш детального з"ясування усіх ланок патогенезу пошкодження нервової тканини та дослідження її власного відновного потенціалу за рахунок ендогенних репараційних механізмів. Крім того, експериментальні моделі дозволяють оцінити безпеку та спрогн&озувати ефективність різноманітних терапевтичних підходів при травмах спинного мозку.
