"Мало кому з особистостей історії всесвітньої культури випало щастя представляти в цілості етнос того чи іншого народу. Як рідкісніші появи переважно не зрозумілі, бо перебувають в «герметичній» ізоляції від думки та світогляду громадськостей, яким темпорально й географічно належать, видатні
митці, звичайно, представляють самі себе, підтверджуючи судження, яке так влучно сформулював Еміл Чоран: «Культура це – феномен індивідуальностей». Але в міру того, наскільки твори корифеїв відкривають шлях до пізнання Абсолютної істини, або, тим більше, до місцевих істин, і пролите на Божу землю та на її мешканців світло «розчинює» загальну непроникненість думки і почуття, твори мистецтва сприймаються, кінець-кінцем, як загальносуспільні, екзистенціальні, життєві «інструменти». Щасливі ті народи, серед яких народжуються такі благодатні «сонця», а ще більш щасливими є нації, здатні чекати джерела свого духу. Такою благословенною постаттю, якій судилося скуштувати велич художнього звершення, був Т. Шевченко, якого Борис Олійник повним правом вважає великим щасливцем. Як і більшість видатних творців, Шевченко пройшов шлях від рабства до волі, від нікчемності до гідності, від приниження до величі".
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
