"Романтична балада набула визнання в українській літературі вже понад десятиліття до появи перших творів Тараса Шевченка. Перший намагався розвинути цей вид поезії в українській писемній літературі П. Гулак-Артемовський, який в 1827 році друкує в журналі Вестник Европы дві імітації: Пані Твардовська Адама Міцкевича і Рибалка Гете. В листі до редактора цього журналу він пише: «...я пробую, чи не можна виразити українською мовою ніжні, високі почуття, людяність, які б не визивали сміху читачів, як це робить Енеїда Котляревського або другі поезії, написані з цією метою». Балади П. Гулака-Артемовського відкривають в українській поезії шлях розвитку в дусі польського та взагалі європейського романтизму, маючи як приклад ліричну народну українську пісню, баладу та думу. Подібно до народних балад, балади українських романтиків оспівують незвичайні події, навколишня природа в них сповнена таємниць і чудесних сил, життєві конфлікти закінчуються трагічно. Елементи фантастичності основуються на народній вірі в духів померлих, чари та перевтілення. Героїні цих балад за допомогою чарів визивають своїх давно померлих коханих, теж перетворюють невісток в тополі, син, проклятий матір’ю, стає ясенем, а дівчина, видана насильно заміж, летить до батьківського гнізд&а у вигляді ластівки і т. д. Традицію П. Гулака-Артемовського у жанрі балади продовжує Левко Боровиковський".
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
