"Розглянуто прояви «ліричного» в художньому світі В. Бібіка, ту атмосферу, у якій він написав свої найкращі твори, вони й становлять основу його Modo Lirico. Йдеться про спілкування В. Бібіка з київськими композиторами-авангардистами. Тяжіння до ліричності у той час взагалі було досить чітко вираженою тенденцію, багатогранність ліричної образної сфери відчувається і в опусах В. Сильвестрова, Є. Станковича, Л. Грабовського. Вона народжувалася у творчому спілкуванні, яке видається дещо парадоксальним. В.Бібік жив і працював у Харкові, а його друзі – в Києві; він ніколи не викладав у Київській консерваторії, але більшість його прем’єр відбулася саме в столиці України. Ліричний універсум у творчості композитора охарактеризовано на матеріалі його П’ятої симфонії, створеної у 80-ті роки. У симфонічній ліриці В. Бібіка відчувається вплив Д. Шостаковича і А. Шнітке. Це виявляється зокрема у протиставленні вишуканих сфер і емоційно гострих переживань, філософських роздумів і енергії скерцозного руху, яка формує драматургію його симфоній. В. Бібік апелює і до готових стилів, навіть конкретних текстів, що загалом характерно для полістилістичних тенденцій в
музиці другій половині ХХ століття. Дещо інші образні грані ліричного модусу представлені в його каме&рній і фортепіанній творчості. Окрім творів великої форми, вокальних циклів, значне місце посідає цикл «34 прелюдії та фуги», написаний на початку 70-х років".
