"Розглянуто творчість видатного українського диригента Віктора Іконника. Доведено, що своєю діяльністю митець розвивав національні традиції хорового співу, але разом з тим на перший план у його роботі з новоствореним хором вийшли реформаторські тенденції, спрямовані на виховання високохудожнього, мобільного творчого колективу з необмеженими виконавськими можливостями. Виявлено основні засади роботи диригента з хором: прагнення створити «літо-пис хорової культури», досягнути ефекту занурення у часі; культурно-просвітницька діяльність і пов’язана з нею репертуарна політика, спрямована на популяризацію старовинної, класичної та сучасної хорової музики. Розширення репертуарної палітри потребувало змін у виконавській культурі, постійного удосконалення технічної майстерності співаків (інтонація, стрій, ансамбль); були відкриті нові концер-тні майданчики для виконання хорової музики. Реформаторські тенденції діяльності В. Іконника визнано новаторськими, а його роль в історії вітчизняного хорового мистецтва пов’язана, насамперед, із започаткуванням традиції камерного хорового виконавства в Україні".