"Монодія, як одноголосна музична інтерпретація сакральних текстів, вимагає особливих методів дослідження з урахуванням усіх її компонентів. Молитовні слова піснеспівів залишаються практично незмінними з моменту їхнього історичного впрова-дження. Цей факт спонукає до більш поглибленого вивчення вер-бальної сторони церковних піснеспівів з урахуванням наукових розробок зі сфери літературознавства та музикознавства. Словес-но-поетичний текст монодії розглянуто з позицій риторики, що сприяє теоретичному осмисленню образно-смислового наповнення молитви. Такий підхід дає можливість виявити важливі формотво-рчі компоненти твору. Піснеспіви церковної гімнографії пронизані риторичними фігурами і тропами – саме їхня єдність і характерна послідовність викладу формують композиційну структуру твору. На прикладі різдвяної стихири середини XVII століття показано шлях виявлення риторичних фігур у словесно-поетичному та пос-півок у музичному тексті. Монодичний піснеспів розглянуто як багаторівневу систему організації вербального і музичного матері-алу. Здійснено риторичний і поспівковий аналіз стихири, які до-зволяють визначити композиційну структуру та виявити образно-смислову взаємодію сакрального і музичного текстів українських монодичних піснеспівів XVII – XVI&II століть".
