"Розглянуто особливості сприйняття образу музики як скла-дової концепту радості / задоволення в межах уявлень про щастя українських церковних мислителів другої половини XVII століття. Джерельною базою дослідження стали тексти Антонія Радивилов-ського, Іоаникія Галятовського та Інокентія Гізеля. З метою порів-няння висвітлено позицію польських проповідників (Петра Скар-ги, Томаша Млодзяновського) стосовно зазначеної проблеми. Встановлено, що даний феномен оцінюється ними позитивно або негативно, в залежності від ситуації, характеру обставин та мети «споживання» музики. Так, помірне слухання музики з метою ес-тетичного задоволення на дружніх зустрічах чи для подолання смутку є допустимим для християнина. Натомість, негативно оці-нюється музика, що супроводжує акти тілесних «гедоністичних» задоволень і служить засобом підсилення гріховних пристрастей. Доведено, що у даному питанні Інокентій Гізель та Іоаникій Галя-товський висловлюють більше ригоризму, ніж Антоній Радиви-ловський та польські проповідники. При цьому в полі зору мисли-телів знаходиться лише світська музика, водночас питання про оцінку церковної музики чи співу обходять як українські, так і польські мислителі".
