"Розглянуто історичні аспекти розвитку ансамблевого виконавс-тва на мідних духових інструментах доби Відродження. Розкрито специфічні особливості використання мідних духових ансамблів у церковно-державних церемоніях, основною складовою яких була процесія. Історичні корені її виникнення пов’язані з ранніми етапами становлення римо-католицької літургії, в котрих хода стала частиною церковного обряду. Висвітлено окремі сторінки історії ансамблевого виконавства на духових мідних інструментах в італійських містах-республіках – Венеції, Сієні, Флоренції. Зазначено, що найбільше поширення в церковно-світській церемонії набули ансамблі прямих труб, серед яких пріоритет залишався за секстетом срібних інструме-нтів. На основі аналізу зображень виконавців та інструментів з кар-тин і гравюр Дж. Белліні, Л. Лотто, М. Пагана, Дж. Франко визначено склади ансамблів духових інструментів та особливості їх конструкції. Встановлено, що прямі труби здебільшого відрізнялись розмірами. Таким чином, наявність різних за розмірами конструкцій дозволяла суттєво розширити загальний діапазон сімейства духових і створити «хор труб», який при збільшених складах ансамблю здатен був вико-нувати не лише прості одноголосні сигнально-закличні фанфари, але й багатоголосні музичні по&будови. Все це сприяло розвитку практики багатоголосної гри як на технічно більш розвинених дерев’яних ду-хових інструментах, так і на значно простіших конструкціях мідних".
