"Проаналізовано ряд інтонаційних явищ європейського музич-ного мистецтва другої половини ХХ – початку ХХІ століть в контекс-ті причетності до поворотних процесів, пов’язаних з переосмислен-ням основ світобудови та місця людини у Всесвіті. Зазначено, що на противагу чільним тенденціям Нового часу, антропоцентризм поволі поступається місцем новому розумінню его як вагомої, але порівняно скромнішої частки Світобудови, тісно пов’язаної з іншими, рівними за значимістю елементами мікро- й макрокосмосу. Дані масштабні процеси ясно простежуються на рівні музичної інтонації. У числі роз-глянутих явищ – мінімалізм, напрям «нова простота», а також фено-мен зацікавленості музичною спадщиною попередніх століть, що ре-алізується в активному виконанні старовинної музики та музики епо-хи романтизму, реконструкції старовинного музичного інструмента-рію, у використанні композиторами прийому стилізації та інтонацій-них алюзій. Виявлено, що означені явища є спорідненими і взаємо-доповнюючими, оскільки належать до річищацілісної метатенденції у європейській культурі другої половини ХХ – початку ХХІ століть. Чільний вектор даного масштабного руху – формування нових світо-глядних уявлень. Доведено, що в цілому розвиток музичної інтонації може бути охарактеризований як& її спрощення і повернення на ладо-тональну основу, що означає свідомий відхід від естетичних засад музичного авангарду. Наголошується, що зазначене спрощення не слід розуміти як примітивізацію: інтонаційна еволюція здійснюється вбік аскетизму та про&світлення".
