"Розглянуто сучасний стан науки «історія музики» та з’ясовано, що вона має засадничо екстенсивну природу; проаналізовано позити-вні (стимулюючі) та негативні (гальмуючі) сторони екстенсивно-кумулятивної історії музики. Визначено, що особливості історії музи-ки у ХХІ столітті зумовлюються хаотичною інтонаційною багатоук-ладністю музичної культури; традиційно орієнтована історія музики ігнорує ті інтонаційні практики, що виходять за межі письмової євро-пейської традиції та опус-музики. Водночас еволюція науки на су-часному етапі вимагає побудови музично-історичних концепцій, які створять не екстенсивний, а інтенсивний вектор розвитку історії му-зики. Передумовою такого розвитку виступає коректне визначення предмету науки «історія музики» (процес змін інтонаційного образу світу, факти, фази та фактори цього процесу). Важливими чинниками сучасного розвитку історії музики також є рух від позитивізму до епі-стемології та перенесення акценту в історичних дослідженнях з онто-логії на гносеологію, – фактори, що недостатньо усвідомлені у музи-чно-історичній науці. Це постає однією з причин того, що в історії музики кінця ХХ – початку ХХІ століття відсутні як власні узагаль-нюючі концепції, що відповідають вимогам рівню розвитку сучасної гуманітаристики, та&к і переконливі адаптації загальноісторичних концепці".
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
