"Із фільмом "Стус" режисера Романа Бровка коїться якась "булгаковщина". Самої картини поки що ніхто не бачив, але багато людей уже навіть не планують її дивитися, бо кожен - у власній уяві - зняв "своє кіно" про поета і громадянина: і блогери, і боти, іродичі, і прем"єр Гройсман, і кум Путіна, і мільйони інших уболівальників за нашу "збірну". Мабуть, саме про це мій текст. З того моменту, коли життя нової стрічки тільки-тільки мало починатися - монтаж, озвучка, the end, передпрем"єрна піар-кампанія, -це життя тут-таки трагічно обривається! Кінець фільму. І все, що станеться далі у зв"язку з цією картиною в її прем"єрний період (якщо, звісно, такий можливий, беручи до уваги поточні грізні заяви "заборонити" й "засудити"), за великим рахунком, нікого всерйоз не цікавить. Ну хіба що трохи пошелестять залишкові хвилі нинішнього цунамі. Тому, повторюся, "Стус" у вигляді конкретної картини режисера Р. Бровка сьогодні майже нікому не потрібен".
