"Розглянуто початковий етап формування української журналістикознавчої термінології. З’ясовано, що у пражурналістський період (від античності до винайдення друкарства і появи періодики) виникли протопоняття журналістикознавства, основу яких становила питома лексика. У роботі наголошено на синкретичному характері розвитку журналістики, видавничої справи та літературного редагування у ХVІ - ХVІІ ст., що зумовило формування спільного термінофонду зі значною кількістю запозичень. Зауважено на впливі німецької культури друку, а також європейських традицій газетно-журнальної справи. Акцентовано на спробах перших українських лексикологів, майстрів-книжників Л. Барановича, П. Беринди, С. Калениковича, В. Малюшинського творити національну термінологію на основі добору загальновживаних українських слів до запозичених. Наголошено на проблемі авторського тлумачення журналістикознавчих понять, використанні термінів-дублетів, синонімії лексичних одиниць".
