"21 серпня 1968 року Радянський Союз за підтримки своїх сателітів із числа європейських держав з комуністичними режимами здійснив широкомасштабне військове вторгнення до Чехословаччини й окупував її. У цій країні при владі також були комуністи, але вонивиступали за «соціалізм із людським обличчям» і намагалися проводити економічні й політичні реформи. Виникла серйозна загроза для радянської моделі «розвиненого соціалізму», обличчя якої, після нетривалої «відлиги» за правління Хрущова, знову ставало все більш нелюдським, сталінським. Цього Кремль допустити не міг. Була розроблена т.зв. «Доктрина Брежнєва». Це неофіційна назва геополітичної доктрини СРСР середини 1960-х - наприкінці 1980-х років, за якою країни комуністичного табору і ті держави, які проголосили курс т. зв. «соціалістичної орієнтації», мали «обмежений суверенітет». Інший вимір цієї доктрини - твердження, що «мирне співіснування є особлива форма класової боротьби», отже, слід скористатися мирним співіснуванням для максимального збільшення кількості 21 серпня 1968 року Радянський Союз за підтримки своїх сателітів із числа європейських держав з комуністичними режимами здійснив широкомасштабне військове вторгнення до Чехословаччини й окупував її. У цій країні при владі також були кому&ністи, але вони виступали за «соціалізм із людським обличчям» і намагалися проводити економічні й політичні реформи. Виникла серйозна загроза для радянської моделі «розвиненого соціалізму», обличчя якої, після нетривалої «відлиги» за правління Хрущов&а, знову ставало все більш нелюдським, сталінським. Цього Кремль допустити не міг. Була розроблена т.зв. «Доктрина Брежнєва». Це неофіційна назва геополітичної доктрини СРСР середини 1960-х - наприкінці 1980-х років, за якою країни комуністичного таб&ору і ті держави, які проголосили курс т. зв. «соціалістичної орієнтації», мали «обмежений суверенітет». Інший вимір цієї доктрини - твердження, що «мирне співіснування є особлива форма класової боротьби», отже, слід скористатися мирним співіснування&м для максимального збільшення кількості країн «соціалістичного табору» та «соціалістичної орієнтації», водночас не поступаючись «світовому капіталізму» жодною з них, навіть якщо для цього треба буде використати збройну силу".
