"Навеснi 1914 року український часопис «Дзвiн», що виходив у Києвi, надрукував у перекладi українською грунтовну працю керiвника бiльшовицького крила Росiйської соцiал-демократичної робiтничої партiї Володимира Ленiна пiд назвою «Критичнi нотатки з нацiонального питання». Інтерес українського видання, що виходило за пiдтримки українських нацiоналiстичних кiл, був не випадковий: Ленiн першим iз-помiж вiдомих на той час росiян назвав Україну не Малоросiєю, не пiвденно-захiдною околицею Росiї, а саме Україною - поняттям, яке тодi не використовували, а шанобливе ставлення автора до українцiв не пройшло непомiченим: «Уже декiлька десятилiть визначився процес прискореного економiчного зростання пiвдня, тобто України, яка приваблює з Великоросiї десятки й тисячi селян i робiтникiв у рiзнi сфери економiки: в основному, на копальнi, також i в мiста. Факт асимiляцiї росiйського пролетарiату безумовний, i це ставить на мiсце тупого, по-ведмежому дикого мужика-великороса, ламаючи його специфiчну нацiональну вузькiсть»".
