"21 червня 1653 р., ще зовсім молодою, Господь покликав до себе вродливу та співучу українську піснярку Марусю Чурай. З огляду на вроду і талант, навіть літні баби біля труни не могли сказати, скільки рочків минуло небіжчиці - 28, 25, 24? Аби подовжити скороминуче життя полтавці, люди переказами та молитвами додавали Марусі віку - в легендах. З погляду сучасності, навіть здається, що реальність у її житті свідомо замінена на фантазію, бо в уяві легше домалювати, що мало статися. Зізнаюся, я не належу до тих двох величезних армій шановних оглядачів, які мали чіткий погляд на життя Марусі Чурай: одним кортіло, аби вона жила, іншим - аби легенду не залишала. Спробую викласти, що мені відомо про стихійну українську мисткиню XVII ст., котра жила як дихала,а співала про те, чим жила".
