"Десять років тому, у 2007-му, відійшов у засвіти Анатолій Погрібний – людина, чин якої поєднував таке різнобарв’я покликань і репрезентацій, що важко навіть визначити, яку ж із них варто назвати першою. Високого карбу літературознавець, фаховий лінгвіст, етнопсихолог, педагог, блискучі лекції з української літератури якого в Інституті журналістики Київського університету збирали студентів чи не з усіх гуманітарних факультетів, один із фундаторів сучасної школи українознавства, а ще громадський діяч іполітик (ініціатор створення Товариства української мови («Просвіта»), один з організаторів першого підняття національного прапора над Київрадою липнем 1990-го та координатор допомоги голодуючим студентам, фундатор Конгресу Української інтелігенції, фактичний керівник «спілчанського» протестного штабу під час Помаранчевої революції), академік Академії наук вищої школи України, Вільної Української Академії Наук (Нью-Йорк), дійсний член НТШ".
