"Так уже повелося в людській історії, що деякі судження, доволі спірні за своєю суттю, дістаючи підтримку необізнаної більшості, переходять у розряд аксіом, що не потребують детальних пояснень і доказів. Наприклад - зневажливе ставлення в XIX столітті до київських біскупів (католицьких єпископів часів Речі Посполитої) як до людей лихих і жадібних, котрі тільки й думали, як ловкіше пригнобити православних, відібрати їхні землі й майно. Але така думка, підкріплена звістками про утиски в першій половині XVII століття, слушна лише почасти. Вона склалася на підставі суджень про часи, коли католицька шляхта, одурівши від безкарності, остаточно втратила зв"язок із дійсністю і власними діями відштовхнула жителів русинських (українських) воєводств від Речі Посполитої".
