"Статтю присвячено аналізу одного з пізніх романів Г. Джеймса «Крила голубки», де письменник, здавалося б, зберігає вірність впізнаваним властивостям поетики й хвилюючим його темам, а саме інтересу до сюжету випробування, зосередженості на долі героя, сповненій неочікуваних поворотів, уваги до опису звичаїв, ретельному відбору деталей, відтворенню атмосфери перехідної епохи, коли традиційні цінності руйнуються під впливом нових обставин. Мотиви особистісного переживання досвіду американськості – європейськості, зіткнення неспокушеності й розрахунку, прагнення до свободи, повноти щастя – основа поведінки персонажів «Крил голубки». Проте контур характеру у виконанні Джеймса є розмитим, складним для розуміння читача, який завжди «обеззброєний» гіпнотичним даром автора-психолога, що вміло користується прийомом «нестійкого» наративу, переданого за допомогою відомої метафори «будинку з тисячею вікон». Ці риси, що стали примітною манерою Джеймса, одержують у процесі втілення не просто орнаментально-естетичний декор, віртуозний за технікою, але й доповнені філософсько-символічними осяяннями, що наближаються до таємниць життя, його загадок, проростають образами надзвичайної духовності".
