"Автор статті на матеріалах наукових і публіцистичних праць М. Костмарова, представника інтелектуальної історії України ХІХ ст., досліджує зв’язок історичної долі українського народу з його мовою, словесною творчістю, ментальністю, культурою. Історик обгрунтував синтезоване поняття української народності як окремої гілки слов’янства. М. Костомаров аналізує «живу історію» народу (фольклор, художню літературу), називає українську мову надійним джерелом пізнання ментальності, народних символів, національної історії.
У наукових, публіцистично-полемічних працях М. Костомаров наголосив на значенні української мови для освіти народу, ролі літератури українською мовою для інтелектуального розвитку народності. Історик ба чив зв’язок між становищем українськоїмови в суспільстві й такими суспільними чинниками, як релігія, культура, література, освіта, які відображають не лише духовну енергію народу, а й соціальні умови його життя, цивілізаційний вибір суспільства в конкретну історичну добу".
