The article examines the views of Ancient Chinese philosophers on management, and the role and place of a ruler in it. It proves that a tradition to consider him to be a leader of his subordinates, founded by Confucius, has withstood the test of time – even the explicit opponents of this great Ancient Chinese philosopher could not resist it. Thus, the official Confucianism, which was prevailing for several millennia in the Celestial Empire, demanded from a ruler to be a leader – rely in his activities not only on the authority given to him by Heaven, but on the power of personal example, influence, wisdom, justice, trust, and other means, typical for leadership. And above all mentioned, the main thing is – to realize a personal social responsibility for your subordinates.
Аналізуються погляди мислителів Стародавнього Китаю на управління та роль і місце в ньому правителя. Доводиться, що започаткована Конфуцієм традиція розглядати його як лідера підданих витримала випробування часом – від неї не змогли відмовитись навіть відверті противники вчення великого давньокитайського мислителя. Відтак, пануючи протягом декількох тисячоліть, офіційне конфуціанство Піднебесної вимагало від правителя бути лідером – cпиратися у своїй діяльності не тільки на пос&лану йому Небом владу, а й на силу особистого прикладу, мудрість, справедливість, вплив, довіру, інші інструменти, характерні для лідерства. Головне ж – усвідомлювати свою соціальну відповідальність перед підданими.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
