"Сучасний освітньо-науковий український і світовий простір передбачає переорієнтацію українського літературознавства на модерні рейки, врахування світових тенденцій розвитку. Державі ж важливо усвідомити державотворче значення української літератури, яка від часів Києво-Руської держави, правління князя Ярослава Мудрого, гетьманів-державників та культурників-просвітників продовжує виконувати роль державної ідеології. Історія України свідчить, що всі її національно-державні злети і відродження супроводжувалися культурно-літературними зрушеннями та відкриттями. Золота доба у розвитку середньовічної Києво-Руської держави ознаменована появою "Слова про Закон і Благодать" Іларіона - першої державно-релігійно-культурної декларації Руси-України, а ще - маніфесту держави великого князя Ярослава Мудрого та низкою інших випадних пам"яток. Гетьманська держава часів Івана Мазепи - це розквіт української барокової літератури, поетичних, прозових, історико-політичних жанрів".
Автор вважає, що "...потребує перепрочитання спадщина українських письменників, які, працюючі у складних умовах радянського тоталітаризму, зберігали вірність українській національній традиції". Згадується Ін-т філології КНУ імені Тараса Шевченка, який відкрив у своїх стінах Музей Олеся &Гончара - унікальний своїми архівними матеріалами, переданими родиною О. Гончара.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
