У статті досліджується нетрадиційна архітектоніка та композиція повісті Б. Пільняка "Червоне дерево", зумовлена складною, новаторською для літератури того часу проблематикою. Розглядається просторово-часова організація твору. Аналізується метафорична персоніфікація природи та деперсоніфікація людини часів формування тоталітарної держави.