"Подорожуючи в 1650-х роках Україною зі своїм батьком, Антіохійським патріархом Макарієм ІІІ, сирійський письменник Павло Алеппський занотував: "…по всій Козацькій землі (…) всі, за малими винятками, (…) вміють читати. Крім того, священики навчають сиріт і не дозволяють, щоб вони тинялися неуками по вулицях". Думається, що перебільшення тут є, але зовсім неістотне; адже первістки вищої освіти в Східній Європі - Острозька і Києво-Могилянська академії - відчинили свої двері для обдарованої молоді саме в Україні. Після ліквідації Гетьманщини і закріпачення селянства в Російській імперії ситуація з освітою кардинально змінилася. Царська влада не мала потреби в освічених українцях, а тим освічених кріпаках. Про те, як важко було вирватися з рабських тенет,свідчить доля українського генія Тараса Шевченка".
