В статье представлен опыт историко-философского осмысления сотериологии ранней неразделенной Церкви. В творениях Игнатия Антиохийского и Иустина Философа подчеркивается синергийный принцип понимания нераздельности человеческой жизни с жизнью Божественной. Учение Иринея Лионского о рекапитуляции рассматривается в контексте христианского видения общечеловеческого единства в заместительном покаянии деятельной любви. Делается вывод о том, что сотериология раннехристианских авторов утверждает неразрывную связь человека и мира в процессе актуализации их отношений с Богом.
В статті представлений досвід історико-філософського осмислення сотеріології ранньої неподільної Церкви. У творах Ігнатія Антіохійського і Юстина Філософа підкреслено синергійний принцип розуміння нероздільності людського життя з життям Божественним. Вчення Іринея Ліонського про рекапітуляцію розглядається в контексті християнського бачення загальнолюдської єдності у замісному покаянні діяльної любові. Робиться висновок про те, що сотеріологія ранньохристиянських авторів стверджує нерозривний зв"язок людини та світу в процесі актуалізації їх відносин з Богом.
The article presents the experience of the historical and philosophical interpretation of the soteriology of the early undivi&ded Church. In the works of Ignatius of Antioch and Justin the Philosopher, the synergistic principle of understanding the inseparability of human life with the life of the Divine is emphasized. Irenaeus of Lyons doctrine of recapitulation is conside&red in the context of the Christian vision of universal unity in the substitutive repentance of effective love. The conclusion is drawn that the soteriology of early Christian authors affirms the inseparable connection between man and the world in th&e process of actualization of their relationship with God.
