"Досліджуючи репресії проти конотопських кобзарів у 30-х роках, завдяки допомозі СБУ в Чернігівській області (Конотоп тоді був у її складі), я ознайомилась з їхніми судовими справами. Випадково знайшла й матеріали «трійки» щодо обвинувачення в антирадянській діяльності селян із села Мартинівка. Ця явно сфабрикована справа - зразок жахливого терору проти
українського селянства, який чинив в Україні московський окупаційний режим. На селі радянська влада репресивними методами заганяла селян у колгоспи, придушуючи найменші прояви спротиву. За вже відпрацьованими ГПУ сценаріями
викривались «контрреволюційні організації». Знайдені мною у Держархіві Чернігівської області документи свідчать, що саме такий «антирадянський осередок» був виявлений у МартинівціПлісківського району Чернігівської області, - щоб виправдати невдачі швидкої колективізації. У листі до Всеукраїнської православної церковної ради її уповноважений Василь Устименко-Бакумовський згадував це село як національно свідоме, повідомляючи у серпні 1921 року про становлення там Української церкви: «(...) боротьба захоплює з кожним днем усе більше і більше людей, в боротьбі почувається здоровий народний, тільки одному українцю належний, дух, який бадьорить і, відкриваючи завісу перед майбутні&м, показує реальну Українську Автокефальну Живу Соборноправну Церкву!»".
