"Розкриваються принципи організації художнього простору, який у мініромані “Білі місця” словацької письменниці Моніки Компанікової позначений рисами неестетичного й антропоморфного зображення, здатного набувати людських рис при відтворенні внутрішнього психологічного світу персонажів. Визначаються особливості моделювання часопростору в сучасній словацькій жіночій прозі й окреслюється його зв’язок із пошуком власної ідентичності. Приділена увага способу фрагментаризії оповіді як жанротворчому чиннику у постмодерній жіночій літературі".