Децентралізація новий для нашої держави процес, що трактується як передавання владних уповноважень від уряду до місцевих органів самоуправління. Тому дослідження факторів, ознак, підходів та форм децентралізації органів державної влади, в сучасній українській дійсності, є актуальним.
Децентралізація, найперше, передбачає трансформацію всієї політичної системи, розділення повноважень, - але це лише - попередній етап, за яким відбувається створення незалежних органів місцевого самоуправління і функціонування демократичних виборів.
Зосереджується увага на тому, що децентралізація передбачає структурні зміни в системі державного управління, які зв"язані з наданням більшої самостійності низовому рівню управлінської ієрархії.
Децентралізація органів влади є одним із головних і ґрунтовних засад в системі державного управління у розвинених країнах. Її фундаментом є гіпотеза теорії менеджменту про те, що обмеження кола завдань дає поштовх до поліпшення якості їх виконання та покращення/удосконалення результатів роботи. На підставі цього - уряди демократично сталих країн прагнуть максимально розвантажити себе від локальних функцій, які результативніше можуть виконувати органи місцевого самоврядування.
Дійсна і реалістична децентралізація державного упр&авління для нашої держави означає передачу як обов"язків, так й еквівалентних фінансових ресурсів, порівняно самостійним і автономним субнаціональним органам, що є підзвітними не центральному державному керівництву країни, а громадянам регіону або гр&омадам. За браком/відсутністю коштів вони не володіють власними ресурсами, які забезпечували розвиток керованих адміністративно-територіальних одиниць. В такому разі - органи місцевого самоврядування можуть знімати з себе відповідальність за їх соціа&льно-економічне становище.
В процесі дослідження децентралізації як явища, і як поняття шляхом виявлення її основних рис і особливостей важливо виходити з того, що децентралізація є не одномірним, а багатомірним явищем, й має не лише статистичний, а&ле й динамічний характер.
Децентрализация новый для нашего государства процесс, трактуется как передачи властных уполномоченные от правительства в местные органы самоуправления. Поэтому исследование факторов, признаков, подходов и форм децентрализац&ии органов государственной власти, в современной украинской действительности, является актуальным.
Децентрализация, прежде всего, предполагает трансформацию всей политической системы, разделение полномочий, - но это лишь - предварительный этап, по к&оторому происходит создание независимых органов местного самоуправления и функционирование демократических выборов.
Сосредотачивается внимание на том, что децентрализация предполагает структурные изменения в системе государственного управления, связ&анные с предоставлением большей самостоятельности низовом уровню управленческой иерархией.
Децентрализация органов власти является одним из главных и основательных основ в системе государственного управления в развитых странах. Ее фундаментом являет&ся гипотеза теории менеджмента о том, что ограничение круга задач дает толчок к улучшению качества их выполнения и улучшения / усовершенствования результатов работы. На основании этого - правительства демократически постоянных стран стремятся максима&льно разгрузить себя от локальных функций, результативнее могут выполнять органы местного самоуправления.
Настоящая и реалистичная децентрализация государственного управления для нашего государства означает передачу как обязанностей, так и эквивален&тных финансовых ресурсов, по сравнению самостоятельным и автономным субнациональным органам, подотчетны не центральной государственному руководству страны, а гражданам региона или общинам. За неимением / отсутствием средств они не обладают собственны&ми ресурсами, которые обеспечивали развитие управляемых административно-территориальных единиц. В таком случае - органы местного самоуправления могут снимать с себя ответственность за их социально-экономическое положение.
В процессе исследования дец&
