"Дорослі люблять із глибокодумним виглядом цитувати Антуана де Сент-Екзюпері: "Всі ми родом з дитинства", - коли намагаються довести, що пам"ятають про своє дитинство й розуміють важливість тих речей, які необхідні дитині. Але дитинство - це не підготовка до життя, це вже і є саме життя, і нам не вдасться переграти його заново. Такої можливості не буде і в наших дітей. Отже, нам, дорослим, слід усвідомити, що справді важливо для наших дітей на цей момент, а що може зачекати, і дати нарешті дітям право на гру. У 2013 р. ООН змушена була внести поправку до статті 31 Конвенції про права дитини, щоб закріпити право дитини на гру. Основне завдання поправки - боротьба з комерціалізацією дитинства, надзайнятістю дитини та некомпетентністю батьків у сфері розвитку дітей. Проблема полягала в тому, що гра перестала бути основним методом навчання, а це призвело до серйозних пробілів у розвитку малюків: до їхньої нездатності фантазувати, переживати важливі емоції, соціально взаємодіяти. По суті, доповнення мало визначити загальне для різних країн розуміння суті гри й виробити єдину стратегію заходів для забезпечення прав дитини на вільну гру. Доповнення містить розгорнуте визначення гри і пропозиції з реалізації заходів для її підтримки".
