Обмеження права на свободу мирних зібрань: сутність та умови реалізації
Видавництво:
Київський університет
Рік:
2015
Сторінок:
С. 30-47
Тип документу:
Стаття
Головний документ:
Адміністративне право і процес: науково-практичний журнал / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. № 3 (13). - Київ: Київський університет, 2015
Анотація:
У статті зроблено спробу проаналізувати сутність та умови реалізації адміністративними судами і суб"єктами публічної адміністрації обмежень права на свободу мирних зібрань. Виходячи з аналізу практики реалізації приватними особами права на свободу мирних зібрань, а також результатів діяльності в цій сфері уповноважених суб"єктів, автор доходить висновку про існування таких форм обмеження названого права: повної заборони проведення запланованого зібрання; обмежувальних заходів щодо зібрання; примусовогоприпинення (розпуску) зібрання, що триває. Кожен із цих видів обмежень права на свободу мирних зібрань детально аналізується у статті. Автор формулює низку положень та рекомендацій, які, на його думку, є необхідними для забезпечення правомірної та повної реалізації приватними особами права на свободу мирних зібрань. Так, у статті наголошено, що заборона на проведення зібрання може бути встановлена рішенням адміністративного суду тільки щодо конкретного зібрання, тобто вона не має поширюватися на потенційно можливі масові заходи, про проведення яких ще не сповіщені органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування; рішення про повну заборону зібрання є припустимим лише у винятковому разі; будь-яке обмеження щодо реалізації права на свободу &мирних зібрань може бути застосовано судом лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров"я населення або захисту прав і свобод інших людей; суд обов"язково має зазнача&ти спосіб обмеження реалізації права на мирні зібрання; суд має право прийняти рішення про обмеження змісту (теми) зібрання в тому разі, коли в його межах будуть формулюватися та висловлюватися думки, які не можуть очікувати на охорону з боку права н&а свободу думки і слова, на вільне вираження поглядів і переконань; проведення зібрання, про яке завчасно не були сповіщені відповідні адміністративні органи, у разі якщо воно має мирний характер, не може бути приводом для його примусового припинення& (розпуску).
В статье сделана попытка проанализировать сущность и условия реализации административными судами и субъектами публичной администрации ограничений права на свободу мирных собраний. Исходя из анализа практики реализации частными лицами пр&ава на свободу мирных собраний, а также результатов деятельности в этой сфере уполномоченных субъектов, автор приходит к выводу о существовании таких форм ограничения названного права: полного запрета проведения запланированного собрания; ограничител&ьных мер по собранию; принудительного прекращения (роспуска) продолжающегося собрания. Каждый из этих видов ограничений права на свободу мирных собраний подробно анализируется в статье. Автор формулирует ряд положений и рекомендаций, которые, по его &мнению, необходимы для обеспечения правомерной и полной реализации частными лицами права на свободу мирных собраний. Так, в статье отмечается, что запрет на проведение собрания может быть установлен решением административного суда только в отношении &конкретного собрания, то есть он не должен распространяться на потенциально возможные массовые мероприятия, о проведении которых еще не извещены органы исполнительной власти или органы местного самоуправления; решение о полном запрете собрания допуск&ается только в исключительных случаях; любое ограничение относительно реализации права на свободу мирных собраний может быть применено судом лишь в интересах национальной безопасности и общественного порядка - с целью предотвращения беспорядков или п&реступлений, для охраны здоровья населения или защиты прав и свобод других людей; суд обязательно должен указывать способ ограничения реализации права на мирные собрания; суд вправе принять решение об ограничении содержания (темы) собрания в том случ&ае, когда в его пределах будут формулироваться и высказываться мнения, которые не претендуют на охрану права на свободу мысли и слова, на свободное выражение взглядов и убеждений; проведения собрания, о котором заранее не были уведомлены соответствую&
