"Уже на початку 2000-х стало зрозуміло, що тисячі жінок-"човників", які не бачать нічого, крім базару та тягарів, перестали бути матерями своїм дітям. Батьки, втративши роботу на половині закритих шахт і заводів, впали у непробудне п"янство, самогон лився річкою, "закушували" водою з крана. Явище деградації та бідності чітко позначалося територією від центру до околиці, тому діти, втікши з дому, рушили у бік центру, ближче до ринків. Хлопчики так і залишилися в підвалах, теплотрасах, люках, доїдаючи голови оселедців, викинуті на смітник; немовлята й дівчатка потрапили в інтернатну систему, не маючи достатньо сил умонтуватися в альтернативне вуличне життя. Сьогодні їм від 20 до 30 років, і багатьом пощастило вижити й народити своїх дітей".
