"Уряд готується до великої приватизації, зокрема, енергетичних об"єктів. Чи й справді приватизація енергетики доцільна, і усталені вітчизняні підходи до зміни права власності на такі активи є правильними і доречними? Коли і чому виникають суперечки через непрозорість і неефективність управління та функціонування проданих енергетичних об"єктів? Надійність енергопостачання споживачів, як ніколи раніше, а відповідно, й енергетична безпека країн значною мірою визначається надійністю функціонування об"єктівенергетики. У разі приватної власності на них — ефективністю державного регулювання у цій галузі, можливістю запобігти неконкурентній поведінці гравців енергоринку, вдалим поєднанням ефективності функціонування приватних об"єктів як для них самих, так із позиції корисності для суспільства. Але можливості такого регулювання часто обмежені. Світовий досвід розпродажу енергетичного сектора доволі контроверсійний. Приватизація, зокрема енергетичних об"єктів, тривалий час була рекомендацією від розвинених країн для тих, що розвиваються. Проте перші й самі з часом зіштовхнулися з певними проблемними наслідками таких рішень. Так, у низці випадків результати приватизації спочатку оцінювались як прогресивні, а згодом, інколи через десятиліття, визнавалися &помилковими чи певною мірою недосконалими".
