У статті увага зосереджується на проблемі сприймання поезії В. Стуса, враховуючи її синергетичну природу, екзистенційні начала, іманентно закладені й підсилені трагічними умовами існування українців, що акцентувало жертовний характер української національно-визвольної боротьби. Автор досліджує феномен Василя Стуса крізь призму досвіду власного спілкування з ним.