Наприкінці XVIII – на початку ХІХ століття російська влада обмежувала впритул до повної ліквідації магдебурзьке право, яким кияни користувалися з кінця XV століття. Основними документами відтоді стали «Жалувана грамота містам», видана імператрицею Катериною ІІ в 1785 році, й «Звід Законів Російської імперії». З цього часу податковий режим Києва став таким самим, як на всій іншій території імперії. Міщани відтепер закріплювалися за містом, в якому проживали, з можливістю отримати лише строковий паспорт для тимчасового виїзду за межі свого міста.
