Йдеться про внесок митців джазового танцю в сучасне хореографічне мистецтво,
завдяки якому танцівник, хореограф чи балетмейстер отримує можливість детально вивчати їхню методологічну базу, розуміти нові підходи в галузі танцю та відслідковувати творчіконцепції в хореографії, що значно сприяє якісному розвитку вітчизняної сучасної хореографії загалом. Розглянуто творчий внесок Луіджі, якого теоретики танцю вважають послом, піонером джазу, лікарем тіла через його інноваційну методику вправ та комбінацій на розтягнення м’язів аби “відчувати тіло зсередини”, а також внесок інших експресивних хореографів афро-американської культури Кетрін Данхем та Перл Примус, їхні унікальні методики опанування та зацікавлення джазовим танцем у період соціального, культурного та політичного становлення Америки. Проаналізовано вплив творчих доробків Елвіна Ейлі, його спадщини, важливість існування якої полягає у можливості вибору між балетом, джазовим танцем, соціальним танцем для максимального вираження внутрішнього світу людини через рух.
