У статті досліджується етико-антропологічне вчення Г. Сковороди в контексті формування культури бароко в Україні. Зокрема, визначено специфіку інтерпретації філософом морально-етичного виміру людських чеснот. Розглянуто два види чеснот за вченням Г. Сковороди: «чесноти у повному розумінні» (віра, надія і любов) та всі інші чесноти, а також засоби для їх досягнення.
