У статті мовиться про працю студентів-волонтерів Києво-Могилянської академії у заснованому ними першому сербському духовному училищі у Сремських Карловцях в 1730-х рр. Увагу акцентовано на написаній Мануїлом Козачинським драмі на сюжет із сербської історії, що стала національним здобутком двох літератур – сербської та української та її інтертекстуальних зв’язках з традиціями української барокової драми поч. XVIII ст.
