У статті досліджується літературний рух України кінця XVІІІ - початку ХІХ століть через призму духовної, літературної спадкоємності творчості Григорія Сковороди. Констатується, що постать Г. Сковороди стала знаковою для різних літературних епох, тому сьогодні посилюється увага науковців до освоєння спадщини українського філософа та письменника. Подається стисле окреслення специфіки сприйняття доробку письменника-філософа в українському письменстві кінця XVІІІ - початку ХІХ століття. Визначається місце Григорія Сковороди в історії української думки, адже його різноманітна унікальна особистість викликає зацікавленість не лише професійних науковців, а й усіх, кого цікавить функціонування та розвиток різноманітних сфер сучасного світу. Різностороння творчість Сковороди як філософа-мислителя, письменника, педагога, музиканта, художника, знавця духовної спадщини Античності і Середньовіччя, його суспільно-історичні, етичні й естетичні погляди становлять важливий етап у розвиткові вітчизняної наукової і суспільно-політичної думки.
