У статті розглядаються проблема геополітичного становища України в добу Ренесансу, а також концепції державотворення зі збереженням національної самоідентичності. У зв"язку з цим аналізуються ідеї, представлені в творах Й. Верещинського, С. Наливайка, С. Оріховського. Зокрема, зосереджується увага на тому, що С. Оріховський віддавав перевагу закону перед будь-яким рішенням монарха, ключову роль відводив моралі та освіченості короля в управлінні державою. С. Наливайко прагнув створити центр української козаччини на незаселених територіях Південного Бугу та Дністра, яким керував би гетьман, проте верховенство влади належало королю. Проекти Й. Верещинського покликані були створити потужний військовий оборонний комплекс у країні, вирішити проблему фінансування війська, змінити негативне уявлення поляків про козаків, а також не лише захистити українські землі від іноземних агресорів, але й сприяти вихованню молодого покоління.